Головна » 2008 » Серпень » 15 » Мирослав Кувалдін прагне відтворити фестиваль «Вйо, Кобеляки!» і засипати річки соломою
Мирослав Кувалдін прагне відтворити фестиваль «Вйо, Кобеляки!» і засипати річки соломою
15.09.53
П’ятнадцять років поспіль відомий столичний співак і шоумен Мирослав
Кувалдін був досить рідкісним гостем у рідних для нього Кобеляках.
Гастролі, звукозаписи, навчання – все це тримало у Києві, не давало
змоги приїхати додому, поспілкуватися із друзями дитинства, більше
уваги приділити мамі і сестрі. У 2008-му Мирослав приїхав у
Кобеляки надовго. Майже на місяць. В Кобеляках його пам’ятають і
люблять. І нехай відійшли в минуле часи, коли «бойовик» авторства
Мирослава і Сергія Підкаури «Ганджа» займав чільні місця в хіт-парадах
українських теле- і радіоканалів, все одно для маленького райцентру
Мирослав є «зіркою». - «О, Джон!», «Міра, прівєт!», «Дай
автограф!», «Сфоткайся з моєю дівчиною!» - лунає звідусіль, тільки-но
Мирослав з’являється на людях. Він пробився, він чогось досяг, він
довів усім, що є не просто чорношкірим хлопчиною, який співає, на
французький манер нечітко вимовляючи «р». «Зогі» - так і до цього часу
підспівують в Кобеляках Кувалдіну. Мирослав змінився. Він вже не
той худющий, рухливий, як ртуть, юнак. Невеличке пузце, борідка, кілька
сивих волосин у густючих дредах - таким є сьогодні колишній ідеал
українських ростаманів. Він – батько, в якого в дворі є гойдалка,
надувний басейн, плюшеві ведмедики і газонна травичка. - Папа, а пачєму ти чьорний? – колись запитав Мирослава старшенький Корній. - Патамушта мой папа бил чьорний, папа маєво папи бил чьорним... - А ти нє можеш бить бронзавим, как я? «Ось
так вони мене дістають, мої спиногризи, - сміється Кувалдін. - Та це ще
не все, - продовжує. – Ось недавно гуляємо ми Кобеляками і проходимо
повз братські могили (Меморіальний комплекс пам’яті загиблим воїнам). І
один із них, вже не помню і який, питає: - Папа, а чо тьотя з дитиною така грусна? - Ну розумієш, в неї мала дитина, чоловік на війні. - А я знаю чо вона грусна. - Ну і чо? - Бо в неї дитинка залізна!» Мирослав
Кувалдін народився 19 січня 1975 року в місті Дніпродзержинськ
Дніпропетровської області. Народився в шлюбі нігерійця Джона Окоро і
росіянки Тамари Кувалдіної. А рідним містом для нього стали Кобеляки.
Тут він пішов у школу. Тут він почав знайомитися з азами музики. Звідси
почався його шлях до українського шоу-бізнесу. «У восьмидесятому
я з’явився в Кобеляках, - згадує Мирослав. – У той рік багато людей
пішло. Боб Марлі, Джо Дассен, Володимир Висоцький померли. Але хтось і
прийшов. Можливо, й мені щось від них передалось. » У 1991 році
Мирослав Кувалдін вперше вийшов на велику сцену. Було це в Запоріжжі. У
фінал пісенного конкурсу «Червона Рута» вийшов гурт «Ескорт» із
Кобеляк. І в його складі виступили юні Мирослав Кувалдін і Сергій
Підкаура. Тоді вони навіть не співали. Їм ще не довіряли вокальні
партії. Вони танцювали під пісню «Ча-ча-ча для тракториста», яку
створили вдвох. Співали ж інші, старші і досвідченіші. Справжня ж
популярність прийшла до Мирослава і Сергія у 1995 році, коли вони вже
вдвох у складі гурту «The Вйо» засвітилися у «Червоній Руті». Тоді вони
співали «Ганджу». Їм підспівувала вся Україна. - А наша подруга з
Америки не могла надивуватися, яка в нас демократична країна, якщо
дозволяють таке співати. – згадує Мирослав. Україна тоді не була
демократичною. Вона була наївною. Адже «ганджа» на жаргоні означає
«маріхуана», один із так званих легких наркотиків. «Пиво - не алкоголь,
маріхуана - не наркотик», - говорив у телевізійних інтерв’ю
двадцятирічний Мирослав Кувалдін. Давно то було. Весело, безшабашно,
але давно. Зараз Мирослав уже таких інтерв’ю не дає. Зараз у нього
є робота, кохана дружина Ліля і двоє синів з рідкісними для України
іменами: «Корній, можливо, на честь Чуковського, його всі діти люблять.
А Булат? Всі знають одного Булата – Окуджаву. А уявляєте боксера Булата
Кувалдіна? Всі противники від одного оголошення в нокауті будуть», - як
завжди іронізує Мирослав. У 2008-му він приїхав у Кобеляки для
того, щоб відродити колись дуже популярний фестиваль молодіжної музики
«Вйо, Кобеляки!» Зараз Мирослав прагне не просто організувати
грандіозну молодіжну тусовку. «Сьогодні за мільйон гривень в
Кобеляки можна привезти зірок світового шоу-бізнесу, - розмірковує
Кувалдін. - Але кого зараз ними здивуєш? А я б хотів запросити сюди
колектив, на зразок французьких бешкетників «Ману Чао». У них досить
невеликі гонорари, але вони їздять тільки туди, де їм подобається. А
оскільки в Київ вони не приїжджають, Кобеляки їм мають сподобатися!» «Нам тепер усе до сраки в нас столиця - Кобеляки!». Так
колись написав знаменитий лікар Микола Касьян. Футболки саме з таким
написом буде випущено наперододні фестивалю на радість усим землякам.
А щебезліч повітряних кульок, значків, чашок та прапірців з
фестивальною символікою. Крім того, Кувалдівн прагне зробити рідне
містечко і весь Кобеляцький район місцем екологічного благополуччя.
«Тут немає екологічного лиха, - стверджує організатор
музично-екологічного фестивалю. - Тут потрібно навести трішки порядку,
і Кобеляки стануть туристичним раєм. » Кілька місяців тому Мирослав
побачив на одному із освітніх телеканалів програму, в якій йшлося про
очищення забруднених водоймищ. В ній демонстрували сюжет про одиного
голандського фермера, у якого випадково скотився в озеро тюк соломи.
Як же здивувався фермер, коли наступної весни він побачив, що з озера
зникли усі куширі, а вода стала чистою та прозорою. В серпні цого
року Мирослав Кувалдін вкине тюк ячменної соломи в одне з озер поблизу
річки. «А в наступному році подивимося... Якщо спрацює до початку
проведення другого фестивалю, готуємо екологічну програму і, за досить
невеликі кошти, приступаємо до очищення Ворскли,» - говорить він. І
продовжує розмірковувати: «Мені говорять, що я змінився. Звичайно,
змінився. Мені 33 роки, вік Христа. Напевне, це діє і на мене. Хочеться
щось зробити. Не лише для себе, а й для людей. Це ж добре!»
Дужезне дякую за фест. І взагаліі - коли бачиш приклад того, як людина вкладає свій труд, свою душу у справу, яка потрібна усім нам, - розумієш, що все в наших руках. Ми можемо і ми маємо робити все можливе, щоб покращувати своє життя, життя нашого міста! Мирославе, я гадаю, що наступного року фест вівідає набагато більше людей. І у наших Кобеляках це дійство буде на кшалт київської "Країни Мрій", або фесту "Уніж". БАЖАЮ УСПІХУ!!!!
дуже класно написано! Якщо все на фесті буде таким веселим, як в цій статті - то багато втратять ті, хто це пропустить! круто! молодці! Так тримати!!!!
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]