Гімн фестивалю

Наші організатори та спонсори










Форма входу

Вітаю Вас Гість!

Статистика

Головна » 2008 » Серпень » 15 » Мирослав Кувалдін прагне відтворити фестиваль «Вйо, Кобеляки!» і засипати річки соломою
Мирослав Кувалдін прагне відтворити фестиваль «Вйо, Кобеляки!» і засипати річки соломою
15.09.53
П’ятнадцять років поспіль відомий столичний співак і шоумен Мирослав Кувалдін був досить рідкісним гостем у рідних для нього Кобеляках. Гастролі, звукозаписи, навчання – все це тримало у Києві, не давало змоги приїхати додому, поспілкуватися із друзями дитинства, більше уваги приділити мамі і сестрі.
У 2008-му Мирослав приїхав у Кобеляки надовго. Майже на місяць. В Кобеляках його пам’ятають і люблять. І нехай відійшли в минуле часи, коли «бойовик» авторства Мирослава і Сергія Підкаури «Ганджа» займав чільні місця в хіт-парадах українських теле- і радіоканалів, все одно для маленького райцентру Мирослав є «зіркою».
- «О, Джон!», «Міра, прівєт!», «Дай автограф!», «Сфоткайся з моєю дівчиною!» - лунає звідусіль, тільки-но Мирослав з’являється на людях. Він пробився, він чогось досяг, він довів усім, що є не просто чорношкірим хлопчиною, який співає, на французький манер нечітко вимовляючи «р». «Зогі» - так і до цього часу підспівують в Кобеляках Кувалдіну.
Мирослав змінився. Він вже не той худющий, рухливий, як ртуть, юнак. Невеличке пузце, борідка, кілька сивих волосин у густючих дредах - таким є сьогодні колишній ідеал українських ростаманів. Він – батько, в якого в дворі є гойдалка, надувний басейн, плюшеві ведмедики і газонна травичка.
- Папа, а пачєму ти чьорний? – колись запитав Мирослава старшенький Корній.
- Патамушта мой папа бил чьорний, папа маєво папи бил чьорним...
- А ти нє можеш бить бронзавим, как я?
«Ось так вони мене дістають, мої спиногризи, - сміється Кувалдін. - Та це ще не все, - продовжує. – Ось недавно гуляємо ми Кобеляками і проходимо повз братські могили (Меморіальний комплекс пам’яті загиблим воїнам). І один із них, вже не помню і який, питає:
- Папа, а чо тьотя з дитиною така грусна?
- Ну розумієш, в неї мала дитина, чоловік на війні.
- А я знаю чо вона грусна.
- Ну і чо?
- Бо в неї дитинка залізна!»
Мирослав Кувалдін народився 19 січня 1975 року в місті Дніпродзержинськ Дніпропетровської області. Народився в шлюбі нігерійця Джона Окоро і росіянки Тамари Кувалдіної. А рідним містом для нього стали Кобеляки. Тут він пішов у школу. Тут він почав знайомитися з азами музики. Звідси почався його шлях до українського шоу-бізнесу.
 «У восьмидесятому я з’явився в Кобеляках, - згадує Мирослав. – У той рік багато людей пішло. Боб Марлі, Джо Дассен, Володимир Висоцький померли. Але хтось і прийшов. Можливо, й мені щось від них передалось. »
У 1991 році Мирослав Кувалдін вперше вийшов на велику сцену. Було це в Запоріжжі. У фінал пісенного конкурсу «Червона Рута» вийшов гурт «Ескорт» із Кобеляк. І в його складі виступили юні Мирослав Кувалдін і Сергій Підкаура. Тоді вони навіть не співали. Їм ще не довіряли вокальні партії. Вони танцювали під пісню «Ча-ча-ча для тракториста», яку створили вдвох. Співали ж інші, старші і досвідченіші.
Справжня ж популярність прийшла до Мирослава і Сергія у 1995 році, коли вони вже вдвох у складі гурту «The Вйо» засвітилися у «Червоній Руті». Тоді вони співали «Ганджу». Їм підспівувала вся Україна.
- А наша подруга з Америки не могла надивуватися, яка в нас демократична країна, якщо дозволяють таке співати. – згадує Мирослав.
Україна тоді не була демократичною. Вона була наївною. Адже «ганджа» на жаргоні означає «маріхуана», один із так званих легких наркотиків. «Пиво - не алкоголь, маріхуана - не наркотик», - говорив у телевізійних інтерв’ю двадцятирічний Мирослав Кувалдін. Давно то було. Весело, безшабашно, але давно.
Зараз Мирослав уже таких інтерв’ю не дає. Зараз у нього є робота, кохана дружина Ліля і двоє синів з рідкісними для України іменами: «Корній, можливо, на честь Чуковського, його всі діти люблять. А Булат? Всі знають одного Булата – Окуджаву. А уявляєте боксера Булата Кувалдіна? Всі противники від одного оголошення в нокауті будуть», - як завжди іронізує Мирослав.
У 2008-му він приїхав у Кобеляки для того, щоб відродити колись дуже популярний фестиваль молодіжної музики «Вйо, Кобеляки!» Зараз Мирослав прагне не просто організувати грандіозну молодіжну тусовку.
«Сьогодні за мільйон гривень в Кобеляки можна привезти зірок світового шоу-бізнесу, - розмірковує Кувалдін. - Але кого зараз ними здивуєш? А я б хотів запросити сюди колектив, на зразок французьких бешкетників «Ману Чао». У них досить невеликі гонорари, але вони їздять тільки туди, де їм подобається. А оскільки в Київ вони не приїжджають, Кобеляки їм мають сподобатися!»
«Нам тепер усе до сраки
 в нас столиця -  Кобеляки!».
Так колись написав знаменитий лікар Микола Касьян. Футболки саме з таким написом буде випущено наперододні фестивалю на радість усим  землякам. А щебезліч повітряних кульок, значків, чашок та прапірців з фестивальною символікою.
Крім того, Кувалдівн прагне зробити рідне містечко і весь Кобеляцький район місцем екологічного благополуччя. «Тут немає екологічного лиха, - стверджує організатор музично-екологічного фестивалю. - Тут потрібно навести трішки порядку, і Кобеляки стануть туристичним раєм. »
Кілька місяців тому Мирослав побачив на одному із освітніх телеканалів програму, в якій йшлося про очищення забруднених водоймищ. В ній  демонстрували сюжет про одиного голандського фермера, у якого випадково скотився в озеро тюк соломи.  Як же здивувався фермер, коли наступної весни він побачив, що з озера зникли усі куширі, а  вода стала чистою та прозорою.
В серпні цого року Мирослав Кувалдін вкине тюк ячменної соломи в одне з озер  поблизу річки. «А в наступному році подивимося... Якщо спрацює до початку проведення другого фестивалю, готуємо екологічну програму і, за досить невеликі кошти, приступаємо до очищення Ворскли,» - говорить він. І продовжує розмірковувати: «Мені говорять, що я змінився. Звичайно, змінився. Мені 33 роки, вік Христа. Напевне, це діє і на мене. Хочеться щось зробити. Не лише для себе, а й для людей. Це ж добре!»
Переглядів: 1879 | Додав: Fest | Рейтинг: 4.7/3 |
Всього коментарів: 3
3 Наталі  
0
Дужезне дякую за фест. І взагаліі - коли бачиш приклад того, як людина вкладає свій труд, свою душу у справу, яка потрібна усім нам, - розумієш, що все в наших руках. Ми можемо і ми маємо робити все можливе, щоб покращувати своє життя, життя нашого міста!
Мирославе, я гадаю, що наступного року фест вівідає набагато більше людей. І у наших Кобеляках це дійство буде на кшалт київської "Країни Мрій", або фесту "Уніж".
БАЖАЮ УСПІХУ!!!!

2 SamoswaL  
0
Будемо чекати фесту!!!
Великий уклін Мирославу, за ідею очищення Ворскли. Нехай у нього все вийде. Бажаю успіху!!!

1 Олена  
0
дуже класно написано!
Якщо все на фесті буде таким веселим, як в цій статті - то багато втратять ті, хто це пропустить!
круто! молодці! Так тримати!!!!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Украинская Баннерная Сеть